Хірургічне лікування назофарінгеального стенозу та хіатальної грижі у кішки. Клінічний випадок

Автор Олексій Португейс, провідний хірург ветеринарної клініки "Ексвет".

Назофарінгеальний стеноз: вроджений та набутий 

Назофарінгеальний стеноз (НФС) — це утворення перетинки (мембрани) між м'яким небом та дорсальним склепінням носоглотки. При цьому відбувається надмірне звуження каналу, який з'єднує носову та ротову порожнини.  У нормі канал носоглотки у кішки середньої ваги (близько 4-х кг) складає 6 – 7 мм. При стенозі він може звужуватися до 1-2 мм.  Це, відповідно, призводить до значного ускладнення проходження повітря та дренажу носової порожнини (1). 

Назофарінгеальний стеноз має дві форми прояву: вроджену та набуту. При вродженій формі НФС перетинка виникає через порушення розвитку носоглотки. Клінічний прояв такої форми можна виявити вже з віку 8 – 10 тижнів. Набута форма НФС розвивається як наслідок різних запальних процесів в ротовій та носовій порожнині. Це можуть бути інфекції верхніх дихальних шляхів (каліцивірус), блювота, регургітація, травми від сторонніх тіл, різні хірургічні втручання в области ротоглотки (2.5).

Клінічні ознаки НФС містять стертор (хропіння) та ускладнене дихання, дихання з відкритою пащею, виділення з носа, чхання, дисфагія, регургітація, блювота й анорексія (4).

Діагностика. На бічній рентгенограмі можна виявити дорсальне відхилення, деформацію каудальної частини м'якого неба чи мембрану (близько 85-90% імовірності). Також можна використовувати КТ та зворотну риноскопію. 

Мал. 1. Бічна рентгенограма голови. В каудальній частині м'якого неба візуалізується м'якоткана мембрана. (вказано стрілкою).

Лікування назофарінгеального стенозу

Консервативне лікування можна застосовувати при виявленні вродженої форми. Як препарати першого вибору використовують преднізолон та антибіотикотерапію.  Також даний вид терапії можна використати для полегшення симптомів перед хірургічним лікуванням.

Набута форма погано реагує на консервативне лікування, то відповідно основний вид корекції — хірургічний. Як хірургічне лікування застосовують різні техніки: пряме розширення стенозу, установка тимчасових та постійних стентів, а також балона дилатація. 

Клінічний випадок назофарінгеального стенозу та хіатальної грижі

До ветеринарної клініки «Ексвет» надійшла кішка, віком 9 місяців, з ознаками дефіциту ваги, періодичною блювотою та ускладненим диханням по типу порушення в області верхніх дихальних шляхів (стертор). На бічній рентгенограмі грудочеревної порожнини виявлені рентгенографічні ознаки хіатальної грижі. (Мал.2,3.) Загальний аналіз крови та біохімічний аналіз крови значних відхилень від норми не мали. 

Пацієнту рекомендували езофагогастроскопію для підтвердження діагнозу та подальшу хірургічну корекцію хіатальної грижі.  Також була потрібна бічна рентгенограма голови та пряма візуалізація ротоглотки для виключення назофарінгеального стенозу. На знимках виявили мембрану в каудальній частині м'якого неба. (Мал 1.).

Таким чином, у кішки виявили відразу дві патології — хіатальну грижу та НФС. Вирішили виконати поетапну хірургічну корекцію: у першу чергу лікувати хіатальну грижу, а через 10-12 днів НСФ.

Хіатальну грижу коректували по класичній техніці – методом ушивання ніжок діафрагми в області нижнього стравохідного сфінктера та фундоплікацією. (1.2) (Мал. 4,5)

Мал. 4, 5. Схематичне зображення корекції хіатальної грижі.

Мал. 6. Бічна рентгенограма. Ознаки затінення каудальної частини стравоходу відсутні.

Назофарінгеальний стеноз лікували методом тимчасового стентування носоглотки (1.3). Для цього використали силіконову трубку, яку на 3 тижні розмістили в області носоглотки та  фіксували наскрізним швом через м'яке небо. Для проведення трубки застосували ендоскопічний захват, проведений через носову порожнину. Попередньо проводили розширення стенозу за допомогою гемостатичного затискувача. (Мал. 7 - 12)

Попри розмір стента, значних ознак дискомфорту, порушення ковтання, дихання та міграції стента не спостерігали. 

Ефективність такого метода за різними літературними даними близько 85-90%. Тривалість спостереження від 3 до 10 місяців. Значних погіршень дихання в віддаленому періоді не спостерігали (3. 4. 5). 

На цей час пацієнт знаходиться під наглядом. Будь-яких скарг з боку ШКТ та ВДШ немає. Тривалість спостереження 1.5 місяця.

Висновки: лікування НФС методом тимчасового стентування (силіконовий стент) є достатньо простим та ефективним методом, що робить його варіантом першого вибору для корекції НФС. 

Література

1. M. Joseph Bojrab Don Ray Waldron James P. Toombs Current Techniques  In Small Animal Surgery  
2. Karen M. Tobias, DVM, MS, DACVS Spencer A. Johnston, VMD, DACVS V E T E R I N A R Y SURGERY SMALL ANIMAL  
3. Davide De Lorenzi1, Diana Bertoncello1, Stefano Comastri1 and Enrico Bottero2 Treatment of acquired nasopharyngeal stenosis using a removable silicone stent
4. Roberto E. Novo, DVM Betty Kramek, DVM, MS, Diplomate ACVS  Surgical Repair of Nasopharyngeal Stenosis in a Cat Using a Stent

Stacy Burdick dvm Allyson C. Berent dvm Chick Weisse vmd Douglas Palma dvm Lori Asprea Kenneth Lamb phd Erik Tozier ms Interventional treatment of benign nasopharyngeal stenosis and imperforate nasopharynx in dogs and cats: 46 cases (2005–2013)