Міжхребцева грижа + перітонео-перикардіальна грижа у собаки
Клінічний випадок
Розповідає Олексій Олександрович Португейс - провідний хірург ветеринарної клініки "Ексвет".
Ветеринарна хірургія Ветеринарна неврологія
Французький бульдог Мартель, якому трохи менш як 4 роки, потрапив до нас з різкою слабкістю у задніх кінцівках. Була підозра на міжхребцеву грижу у грудо-поперековому відділі, що типово для французьких бульдогів. У процесі передопераційного обстеження зробили оглядові рентген-знімки. І абсолютно неочікувано - і для нас, і для власників - виявили, крім міжхребцевої грижі, ще одну - перітонео-перикардіальну.
Перітонео-перикардіальна грижа - це дефект у центрі діафрагми, який пов'язаний з заднім середостінням та уходить у бік серця, у перикардіальну область. Через це внутрішні органи - кишківник, сальник, селезінка, печінка - зміщуються вперед, у бік грудної порожнини. Серце опиняється просто серед них - і це ненормально.
Ми розпитали власників щодо цієї випадкової знахідки й довідалися, що протягом всього життя собаки про цю грижу вони нічого не знали. Регулярно виникали клінічні симптоми, на які особливої уваги не звертали, а саме: після їжі в собаки розширювалася не черевна порожнина, як положено, а грудна порожнина. Він ставав схожим на бочку, але при цьому навіть задишки не було.
Перітонео-перікардіальна грижа - небезпечна патологія. Органи з черевної порожнини заважають працювати легеням та серцю. Потрібно виправляти хірургічно. Але на той момент у собаки була інша, гостріша проблема, він міг перестати ходити!
З наявними симптомами спінальної грижі собака має бути прооперований протягом 48 годин, щоби мати хороші перспективи на відновлення та повноцінне життя. Водночас були побоювання, що через те, що серце оточено кишківником та іншими органами черевної порожнини, може статися критична ситуація. Ми все багато разів проаналізували та обговорили. Дійшли висновку, що собака усе життя жив з перітонео-перікардіальною грижею, тож можна сподіватися, що витримає необхідні маніпуляції.
У першу чергу вирішили оперувати спінальну грижу. Відправили собаку на передопераційне МРТ-обстеження - все пройшло гладко. Стандартна операція - геміламінектомія - теж пройшла добре. Пацієнт почав одужувати, на третій день він вже вставав та спирався на задні кінцівки. Через два тижні він вже прийшов на зняття швів своїми ногами. До наступної операції ми дали йому ще два тижні.
Треба було зауважити таке. Довгий час черевна порожнина собаки була без внутрішніх органів, тож її м'язи не натреновані на розтягування. Коли ми перемістимо до неї відповідні органи, собака поїсть, вони розширяться, може статися внутрішня компресія, внутрішньочеревне підвищення тиску. А це може вплинути на моторику кишківника - перистальтика зупиниться. Тому ми дали пацієнту більше часу, щоб він краще став ходити - рух покращує моторику ШКТ.
Отже, пройшов місяць після першої операції. Ходив Мартель прекрасно - з точки зору відновлення після корекції міжхребцевої грижі. І ми йому зробили другу операцію.
Теж не обійшлося без сюрпризу. Під час операції ми підтвердили, що є перитонео-перікардіальна грижа - реально навкруги серця купа внутрішніх органів: кишківник, селезінка, частина печінки, сальник тощо. Їх перемістили з грудної до черевної порожнини. Але! Коли ми збиралися закрити отвір у діафрагмі, він не сходився! Його діаметр був близько 8 см. Намагатися натягнути - нереально, шви розійдуться. Ми вшили йому проленову сітку. У собаки тепер стоїть імплант для заміщення грижового дефекту діафрагми.
Після другої операції теж не було жодних ускладнень, відновлення почалося швидко. Мартеля годували дрібно, тому що кишківник у черевній порожнині, а точніше черевні м'язи, не пристосовані до великого об'єму. Порушень перистальтики у нього не було, блювоти, діареї, метеоризму тощо. Ще за два тижні ми зняли шви.
У собаки все прекрасно, за попередніми знімками контур діафрагми відновлений. Мартель насолоджується життям.
Інші випадки з неврології тварин ►