Тайфун - ускладнений заворот шлунку у собаки. Рідкісний клінічний випадок
Тайфун - німецька вівчарка 13 років. З самого дитинства обслуговується у нас в "Ексвет". Живе у дуже добрих умовах. Він - улюблений собака людей, які ведуть вельми активний спосіб життя. За все своє життя Тайфун не мав жодних проблем, донедавна це був здоровий, енергійний пес, кожного дня він проходив кілька кілометрів прогулянки. І ось - біда. Тривогу забила молодша собачка цієї родини, безпорідна, яку колись прийняли у сім'ю з вулиці. Вона зчинила такий галас, що люди негайно кинулися до неї та побачили, що Тайфун лежить на боку й ледве дихає. Терміново вівчара везуть до нас.
Приймаємо пацієнта екстрено для надання невідкладної допомоги. Оглядаємо: у собаки знижена свідомість, бліді слизові, гіпотензія і роздутий живіт - симптоми крововтрати, серцевої недостатності та явні ознаки гострого розширення шлунку. Робимо рентген: бачимо величезний шлунок з перекрутом та зміну локації селезінки. Все вказує на гостре розширення/заворот шлунку.
*Це поширена проблема у великих собак, особливо у старшому віці. Вона потребує невідкладного медикаментозного та хірургічного лікування. У таких випадках потрібно якомога скоріше доставити собаку до клініки й надати швидку допомогу реанімаційними заходами (у разі потреби) та в екстреному порядку прооперувати.
Що ми робимо для невідкладної допомоги у ВРІТ:
- ставимо внутрішньовенний катетер, починаємо вводити препарати для підняття артеріального тиску, знеболювальні,
- робимо декомпресію - це установка шлункового зонда, щоби убрати зайве повітря та зняти тиск у черевній порожнині.
На цю первинну стабілізацію маємо 15-30 хвилин максимум. Далі пацієнта переводимо в хірургію.
На операційному столі розрізаємо черевну стінку й бачимо, що уся черевна порожнина заповнена кров'ю! Масивна кровотеча спровокована розривом пухлини селезінки! Тобто у Тайфуна відбувся заворот шлунку, потягнув селезінку, яка прикріплена до нього зв'язкою (заворот селезінки - часте ускладнення завороту шлунку), а на ній у той момент була не діагностована пухлина, і вона розірвалася. Це спричинило дуже велику крововтрату.
*Заворот шлунку - сам по собі тяжкий стан, загрозливий для життя, у пацієнтів усіх вікових категорій. Загальна смертність складає близько 60% за світовою статистикою. Навіть після швидкої декомпресії та хірургічного втручання післяопераційні ризики дуже високі: ДВЗ (синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, тромбогеморагичний синдром), синдром сепсису, атонія ШКТ, зниження білків, кровотеча тощо. А розрив селезінки або будь-якого органу черевної порожнини з кровотечею - це теж сам по собі критичний стан.
У Тайфуна водночас трапилося дві патології з можливим летальним результатом.
Що ми робимо під час операції:
- видаляємо розірвану селезінку,
- розвертаємо шлунок в анатомічне положення (репозиція) та підшиваємо до черевної стінки (гастропексія) аби запобігти рецидивам,
- відкачуємо кров з черевної порожнини, промиваємо її.
І тут на останньому етапі операції в собаки починається фатальна аритмія, шлуночкова тахікардія та фібриляція - серце зупинилось!
Проводимо цикл реанімаційних заходів: дефібриляція, введення адреналіну та інших препаратів тощо. У повноцінній реанімації залучені уся бригада анестезіологів-реаніматологів та лікарі ВРІТ. Переливаємо дві одиниці еритроцитарної маси задля компенсації крововтрати.
Реанімація успішна! Операцію завершуємо, Тайфун повертається до ВРІТ. Виходить з анестезії - і ми розуміємо, що під час зупинки серця постраждав головний мозок...
*Після тривалої гіпоксії та гіпотензії можуть бути проблеми з роботою внутрішніх органів, та найважливіше - головного мозку, який для нормальної роботи потребує великої кількості кисню й забирає достатньо великий відсоток серцевого викиду. Якщо певний час був низький тиск, серце недостатньо прокачувало кров, мозок страждає у першу чергу. Особливо якщо була серцево-легенева реанімація, кілька хвилин мозок відчуває кисневе голодування, це приводить до важких, іноді незворотних наслідків. Часто такі пацієнти мають постреанімаційну енцефалопатію, яку супроводжують: набряк мозку, зниження свідомості аж до коми, відсутність рефлексів, черепно-мозкова тетраплегія/парез, судомний синдром аж до епілептичного статусу. Іноді відновитися повністю неможливо.
У Тайфуна розвинулася постопераційна енцефалопатія - набряк мозку. Він знаходився у стані зниженої свідомості - від глибокого ступору до коми, були відсутні деякі рефлекси. Він не міг ходити (тетрапарез), не міг самостійно мочитися, перші дні не працював прооперований шлунок та кишківник, дуже погіршилася функція печінки та нирок.
Починаємо інтенсивне лікування. Вводимо препарати проти набряку мозку, протисудомні препарати, годуємо через зонд, сечовиділення відбувається через уретральний катетер. Постійно моніторимо тиск та температуру. Близько 5-6 днів він знаходиться у такому стані. Потім поступово починається позитивна динаміка: з'являються рефлекси, починає самостійно їсти, намагається підіймати голову та спиратися на грудні кінцівки.
Оскільки у собаки був розрив новоутворення, скоріш за все, злоякісного, разом з розірваною пухлиною метастази могли розповсюдитися черевною порожниною. Щоби цього не сталося, проводимо йому ургентну внутрішньовенну хіміотерапію за протоколом для подібних випадків. Тайфун переносить її без побічного ефекту.
Протягом двох тижнів він знаходиться в умовах реанімації, ми постійно беремо аналізи, міняємо призначення, він отримує лікування, догляд, фізіопроцедури, масажі. Лежить на спеціальному матраці для профілактики пролежнів. Власники навідують його кожен день. Коли йому стає трохи краще, ми з власниками підіймаємо його, намагаємося ставити на ноги й допомагати ходити. Власники на ношах виносять його на вулицю, щоб він подихав повітрям. І після чергової такої "прогулянки" покращання починають прогресувати.
Але виявляється ще одна проблема: він не може самостійно спорожняти сечовий міхур. Мануально робити це собаці такого розміру фізично не просто, особливо з урахуванням того, що це літній некастрований кобель. У Тайфуна гіперплазія простати. Його доводиться постійно катетеризувати, через що розвинувся уретрит і на певному етапі ми вже не можемо поставити уретральний катетер через запалення та сильний набряк.
Тоді ми проводимо ще одну операцію, направлену на полегшення відтоку сечі - уретростомію. Заодно й каструємо його, бо у сіменнику теж є новоутворення. На той момент пацієнт вже стабільний, встає, їсть, загалом повертається до нормального життя. Після цієї операції він відновлюється достатньо швидко. Щоправда, самостійного сечовиділення ще немає, проте процес постановки катетера та мануальної евакуації сечі значно полегшується.
Так з катетером ми його й виписуємо. Власники вирішили реабілітувати Тайфуна вдома, і ми погодилися, що це для нього кращий варіант. Власники дуже його люблять, дуже відповідальні й будуть робити все, що лікар прописав.
Напередодні нового року Тайфун вийшов з клініки своїми ногами.
Пройшов місяць. Тайфун ходить, катетер зняли й він пісяє сам, їсть, п'є, живе своїм життям у великій дружній родині. Він не такий бадьорий, як раніше, але з огляду на його поважний вік це не дивно. А апетит в нього хороший, і це добре.
Ця історія - справжнє диво.
Диво, що собака вижив із заворотом та критичною крововтратою, що вижив після зупинки серця, ще диво - що оговтався після набрякук мозку, що він піднявся, що почав мочитися самостійно. Одужання після такого - це один шанс на тисячі.
Лікування Тайфуна - це, як завжди, командна робота. Першу операцію проводили Віталій Райлян, асистент Дмитро Тикул, анестезіолог Владислав Пригонов. Другу операцію - Олексій Португейс, асистент Влад Ващенко, анестезіолог Владислав Пригонов. У реанімаційній команді старшою була Олександра Кутеньова. У стаціонарі ним опікувалися усі лікарі та асистенти ВРІТ. А також рентгенолог, УЗ-діагности, терапевти, лабораторія...
Але ми впевнені, що це диво стало можливим завдяки тому, що власники Тайфуна, його сім'я, дійсно його дуже сильно люблять. Ми настільки перейнялися їхнім бажанням підняти собаку на ноги, що це надало нам подвійну енергію та вдачу. Коли власники люблять свою тварину, б'ються за її життя разом з нами, у синергії з нами, коли вони нам довіряють, заряджені на успіх, свою енергію передають нам - результат завжди виходить кращий, ніж очікуємо, і не вписується у статистику.
Звичайно, випадки бувають різні. Але бувають і такі чудові одужання, від яких ми отримуємо найсильнішу мотивацію робити свою справу, як би важко не було.