Оперативне лікування отиту у собаки - клінічний випадок
Розповідає Олексій Олександрович Португейс - провідний хірург, невролог ветеринарної клініки "Ексвет".
Мопс Кіра надійшла на прийом невролога зі скаргою на приступ різкого нахилу голови. Під час неврологічного обстеження визначили, що у собаки периферичний правосторонній вестибулярний синдром (нахил голови праворуч та ністагм) та є ознаки болю в ділянці правого вуха. Порушення координації рухів немає. В анамнезі є хронічний отит. Виконали КТ, щоби подивитися, як виглядає середнє вухо. Що побачили: є ознаки хронічного остеомієліту з вторинною остеодеструкцією стінки правої булли. В порожнині правої булли є вміст. Ймовірно за все це може бути якийсь запальний ексудат. Це й призвело до розвитку правостороннього периферичного вестибулярного синдрому.
На знімках видно, що кісткова булла значно зруйнована, скоріш за все хронічним гнійним процесом, оскільки це типові проблеми даної породи. Також є загроза ураження головного мозку.
Тож ми рекомендували проведення вентральної буллотомії для повного видалення вмісту правої булли та відкриття каналу зовнішнього слухового проходу. Власники погодилися на операцію.
На операції діагноз повністю підтвердився - всередині булли був пастоподібний гній. Вміст правої булли видалили разом з періостальною тканиною, канал зовнішнього слухового проходу відкрили.
Післяопераційний стан пацієнтки був задовільним. У цьому випадку був досить високий ризик мати гнійне післяопераційне запалення, оскільки порожнина булли була представлена хронічним гнійним запаленням. Щобільше, була загроза розвитку запалення оболонок мозку, оскільки між буллою та порожниною мозку є кісткові канали, через які проходять нерви, в тому числі вестибулярний нерв, який був уражений через хронічне гнійне запалення. Але ми уникнули цих ускладнень.
Через 2 тижні шви видалили. На цей час стан собаки хороший, стабільний, будь-яких віддалених ускладнень та наслідків немає.
• Така патологія як хронічний середній отит, що призводить до подальшого розвитку вестибулярного синдрому, зустрічається досить часто у таких порід собак, як мопси та французькі бульдоги, через особливості будови їхнього зовнішнього слухового проходу та черепа в цілому. Проте, така проблема може виникнути у будь-якої собаки та кота, які страждають від хронічного зовнішнього отиту. Більше про отити ►