Виразка дванадцятипалої кишки у собаки - клінічний випадок
Розповідає Юлія Гуріна - лікар інтенсивної терапії, очільниця ВРІТ ветеринарної клініки "Ексвет".
Йоркширський тер'єр Чилі, 2 роки 4 місяці, надійшов до "Ексвет" на нічний прийом. Перед цим він проходив лікування в іншій клініці щодо розладу шлунково-кишкового тракту: блювання, відмова від їжі, діарея. До нас він потрапив у ніч із симптомами гострого болю в черевній порожнині та шоку (низький тиск, втрата свідомості).
Собаку екстрено прийняли у відділення реанімації та інтенсивної терапії та негайно приступили до надання допомоги! Потрібно було якнайшвидше усунути симптоми шокового стану, нормалізувати рівень глюкози (глюкоза була низька) та якісно знеболити. Усі необхідні препарати було введено. Наступний крок – екстрена діагностика. Загальний та біохімічний аналізи крові вказували на серйозне запалення. УЗД показало вогнище запального процесу: шлунок та кишківник (гастроентерит), підшлункова залоза. Призначили відповідне лікування.
Наступного дня стан Чилі був стабільнішим, але симптоми гострого болю в животі зберігалися. Самостійно він не їв, був млявим. Проводимо контрольне УЗД черевної порожнини й виявляємо т.зв. вільну рідину, тобто рідину, якої там не повинно бути. Зразок одразу ж взяли на аналіз та з'ясували, що це – гній. Стан, коли пацієнт у черевній порожнині має гнійний вміст, називається перитоніт. Враховуючи сильне запалення шлунково-кишкового тракту, ми запідозрили, що це результат виразки шлунково-кишкового тракту, а саме прободіння виразки. Звісно, такого пацієнта необхідно негайно оперувати!
Хірурги одразу відреагували. Оскільки пацієнта вже стабілізували у ВРІТ, його відразу взяли на операційний стіл. І під час операції з'ясувалося, що собака мала прободну виразку у дванадцятипалій кишці. Це стало причиною перитоніту. Прободна виразка – це досить рідкісне явище серед котів та собак. Ймовірно, такий молодий йоркширський тер'єр з самого початку має схильність до запального захворювання кишківника, а тривале запалення призвело до виразкового процесу.
Стан Чилі був важким. Хірург повинен був приймати рішення та діяти максимально швидко. Виразку видалили та виконали складне ушивання дванадцятипалої кишки. Промили черевну порожнину від гною, встановили дренаж для відтоку вмісту.
Наступний важкий етап – боротьба з ускладненнями після перитоніту. У таких випадках ми маємо справу з сепсисом – важким бактеріальним зараженням. Найкритичніший період був у перші три дні після операції. Ми не знали, чи Чилі виживе. Він сам не міг тримати тиск, не міг самостійно вживати їжу, постійно втрачав білок через тяжке запалення, яке погано піддавалося лікуванню. Біль у черевній порожнині ще зберігався. Нам доводилося використовувати сильні анальгетики, серйозні антибіотики. Годування здійснювалося з допомогою парентерального харчування. Тобто поживні речовини (білки, жири, вуглеводи) подавалися через вену. Далі він отримував харчування через спеціальний зонд.
На щастя, септичний процес вдалося взяти під контроль. І, починаючи з четвертого дня, Чилі почав одужувати. На 4-5 день він почав самостійно їсти, поступово стан покращувався з кожним днем. Загалом пацієнт пробув у нас на стаціонарі 11 днів. У стабільному стані повернувся додому, продовжувати домашнє лікування під контролем лікаря. Нині його життю нічого не загрожує.
Ось таким чином швидке виявлення проблеми, злагоджена робота команди та грамотна реабілітація змогли допомогти врятувати життя. Чилі – борець! Ми за нього дуже раді!