Міжхребцеві грижі у собак

Автор статті - Олексій Олександрович Португейс , провідний хірург, невролог ветеринарної клініки "Ексвет".

Ветеринарна неврологія 

Найбільш розповсюджені неврологічні розлади у собак - це больовий синдром у ділянці грудопоперекового або шийного відділу хребта та слабкість у тазових кінцівках. Найчастіше до цих симптомів приводить така патологія як хвороба міжхребцевих дисків (IVDD). Розглянемо докладніше цю хворобу.

Види IVDD

Щодо хвороби IVDD розрізняють два типи порід собак: хондродистрофічні та нехондродистрофічні. До перших відносяться такси, французькі бульдоги, пекінеси, мопси, карликовий пудель, бігль, кокер-спанієль та їхні метиси. До другої групи належать переважно середні та великі породи собак, такі як: німецькі вівчарки, лабрадори, кане-корсо, ротвейлер. Відмінності процесу старіння/дегенерації міжхребцевих дисків і відрізняє ці породи відносно IVDD.

Міжхребцевий диск складається з пульпозного ядра та фіброзного кільця. Він забезпечує стабільність хребетного стовпа, а також розподіляє навантаження під час руху між хребцями. Фіброзне кільце - це свого роду багатошарова зв'язка, яка з'єднує між собою тіла двох хребців. Усередині ФК знаходиться желеподібна речовина з великим вмістом води - пульпозне ядро. 

Схема хребця та міжхребцевого диска

Нормальний міжхребцевий диск

У процесі природного старіння у міжхребцевих дисках розвиваються дегенеративні явища, які поступово знижують його еластичність – зменшується кількість вмісту води та збільшується кількість фіброзно-хрящового компонента. У нехондродистрофічних порід цей процес протікає повільно приблизно з віку 5-7 років з переважанням фіброзного компонента в ядрі міжхребцевого диска (фіброїдна метаплазія), а у хондродистрофічних порід процес дегенерації диска може початися вже у віці 2 років та розвиватися дуже швидко з переважанням хрящового компонента пульпозного ядра (хондроїдна метаплазія).

У зв'язку з цим IVDD ділиться на два різні види:

• IVDD типу Хансен I (IVDD – Х1) - це хондродистрофічні породи собак,
• IVDD типу Хансен II (IVDD – X2) - це нехондродистрофічні породи собак.

Залежно від виду IVDD клінічні прояви та перебіг хвороби будуть різні, а отже методи лікування та прогнози так само будуть різні.

IVDD типу Хансен I супроводжується формуванням екструзії міжхребцевого диска - це розрив фіброзного кільця та вихід пульпозного ядра (грижовий вміст) в хребетний канал з подальшою гострою локальною компресією та ішемією спинного мозку. Це тягне за собою різкий, виражений больовий синдром та різну неврологічну дисфункцію (від парезу до паралічу) нижче місця компресії СМ, яка розвивається досить швидко (від кількох годин до декількох днів) – гострий перебіг.

Екструзія міжхребцевого диска

IVDD типу Хансен II супроводжується формуванням протрузії міжхребцевого диска - це поступове випинання фіброзного кільця, але без подальшого розриву та без виходу пульпозного ядра (грижі) в хребетний канал. Компресія спинного мозку та ішемія при цьому розвивається повільно – хронічний перебіг. В цьому випадку зустрічається від легкої до середньої тяжкості періодичний больовий синдром з та поступово наростає неврологічна дисфункція нижче місця компресії (перебіг хвороби може бути місяці та роки).

Протрузія міжхребцевого диска

Клінічні ознаки та діагностика

Основними клінічними ознаками компресійної патології спинного мозку на тлі розвитку IVDD є різної інтенсивності больовий синдром та різний ступінь неврологічного дефіциту нижче рівня ураження.

• періодична кульгавість й підіймання кінцівки,
• небажання собаки що-небудь перестрибувати (навіть таку невелику перешкоду як бордюр) або долати сходи,
• скутість та акуратність ходи,
• поява горбатості в грудопоперековому відділі (псевдокіфоз) або опускання голови, втискання голови та шиї у груди або небажання підіймати голову (біль у шиї).

Так само не рідко зустрічаються періодичне верещання - при спробі змінити положення тіла, під час ходи, або коли собаку підіймають під груди. Біль може бути настільки сильним, що собака приймає вимушену позу й при спробі доторкнутися до нього верещить, а іноді водночас виявляє агресію.

Псевдокіфоз у грудопоперековому відділі хребта через біль на фоні IVDD-X1

• від парезу кінцівок – слабкість у ході (чути, як собака човгає кінцівками по землі, кінцівки також можуть роз'їжджатися в різні боки на слизькій підлозі), важко встає, можуть бути завали тіла при поворотах, спробах сісти,
• до паралічу – повна відсутність опороспроможності кінцівок. Наприклад, при ураженні грудопоперекового відділу часто виникає параліч тазових кінцівок, і собака може пересуватися тільки на передніх лапах.

Разом із паралічем зазвичай розвивається затримка сечовипускання. Це дуже важливий симптом: якщо його не визначити або проігнорувати, то навіть після успішного лікування та відновлення опороспроможності сечовий міхур може не повернути здатність випорожнюватися. Це виникає через тривале його перерозтягнення сечею, яке провокує розрив нервових сплетень у стінці сечового міхура.

Параліч тазових кінцівок

Диагностика IVDD

Діагностика IVDD ґрунтується на клінічній картині, породі, віці та відповідно візуальній діагностиці: рентген, КТ, МРТ.

Рентген виконується для первинної оцінки хребта, оскільки у деяких порід собак можна виявити вроджені деформації тіл хребців (клиноподібні хребці у французьких бульдогів), травма, запалення міжхребцевого диска (дискоспондиліт), спондильоз, новоутворення хребців.

Далі для визначення точного місця компресії спинного  мозку (якщо з допомогою рентгену не виявлено конкретну причину) зазвичай виконують МРТ хребта. МРТ дозволяє побачити безпосередньо спинний мозок та місце його компресії і є золотим стандартом у діагностиці нервової системи (головний та спинний мозок). МРТ завжди виконується під седацією (короткочасний та керований сон). На підставі МРТ зазвичай можна поставити остаточний діагноз та спланувати оперативне лікування у випадках, якщо воно показано.

Грижа у шийному відділі C5-C6. Синдром Вобблера. Компресія спинного мозку типу Хансен ІІ

МРТ- поздовжній зріз. Грижа у поперековому відділу L4-L5 типу Хансен І

МРТ - поздовжній зріз. Грижа у шиї С4-С5 типу Хансен І

МРТ - поздовжній зріз. Грижа у попереково-крижовому відділі. DLSS - дегенеративний люмбосакральний стеноз. Компресія спинного мозку типу Хансен ІІ

КТ - поздовжній зріз. Грижовий вміст у хребтовому каналі

Лікування

Лікування міжхребцевих гриж поділяється на дві категорії: терапевтичне (консервативне) та хірургічне (оперативне).

Консервативне лікування застосовують, як правило, для пацієнтів, у яких є легкий або помірний больовий синдром без або з легким ступенем неврологічного дефіциту (слабкість у кінцівках). Для лікування використовують переважно протизапальні препарати (нестероїдні протизапальні препарати або кортикостероїди) та обмеження навантажень/активності. Даний вид лікування спрямований на усунення больового синдрому та поліпшення ходи внаслідок зменшення набряку спинного мозку у місці компресії. Для призначення такого виду лікування МРТ/КТ зазвичай не проводять.

Якщо після проведення консервативного курсу лікування симптоми знову виникають, або протягом курсу лікування не було досягнуто нормального відновлення пацієнта, або виникає погіршення стану, то необхідно провести додаткову діагностику (МРТ, КТ) та лікування, як правило, переходить у хірургічну площину. Найчастіше так поводяться грижі другого типу – Хансен ІІ у нехондродистрофічних порід собак. Для оперативного лікування таких пацієнтів застосовують різні хірургічні техніки декомпресії спинного мозку та стабілізації хребта.

Післяопераційний боковий рентген попереково-крижового відділу. Дегенеративний люмбосакральний стеноз (DLSS) - проведено видалення грижі та установка транспедикулярного фіксатора

Післяопераційний знімок. Лікування грижі типу Хансен ІІ у шийному відділі С6-С7 при синдромі Вобблера. Видалення диска та встановлення міжхребцевого кейджа + транспедикулярний фіксатор

► Попереково-крижовий стеноз - DLSS : симптоми, діагностика, лікування.

► Дискогенний Вобблер-синдром у собаки: симптоми, діагностика, лікування.

 Чим раніше зробити декомпресію спинного мозку, тим кращий прогноз на відновлення опороспроможності, сечового міхура та усунення больового синдрому. Так поводяться в основному грижі першого типу - Хансен I й зустрічається така клінічна картина переважно у хондродистрофічних порід собак. Оперативне лікування таких пацієнтів, як правило, передбачає лише проведення декомпресії СМ (видалення грижового компонента). Якщо пацієнт надходить на огляд через 4-5 днів після розвитку паралічу тазових кінцівок, то ймовірність відновлення опороспроможності, функції сечового міхура, навіть після проведення декомпресійної операції, може бути різко знижена.

Видалення грижового компонента

Видалення грижового компонента

Висновок

Чим раніше власник помітить відхилення в ході свого собаки, ознаки больового синдрому в хребті, та чим раніше відбудеться звернення до лікаря, тим більше часу буде у лікаря на постановку правильного діагнозу та призначення лікування, і тим більше ймовірність сприятливого результату.

Інші випадки з неврології тварин ►